Ви увійшли як Гість | Група "Гості"


                                                                                 

                                         Субота,         20.07.2019,            13:24 
БОГУСЛАВСЬКИЙ КДНЗ (ЦРД) 1 "МАЛЯТКО"
Меню сайту
Календар
«  Липень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 30
Корисні посилання

Видавництво педагогічна преса

 

Національна дитяча «гаряча» лінія


Національна дитяча «гаряча лінія»

Національна дитяча гаряча лінія


Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства,
торгівлі людьми та гендерної дискримінації

Національна дитяча гаряча лінія

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Поради та консультації педагогів

 

   Поради практичного психолога  щодо запобігання булінгу  

Булінг у дошкільному середовищі відбувається набагато частіше, ніж повинен. І якщо ваша дитина стала однією із «жертв», не кажіть їй, щоб вона стала більш «жорсткою» і не примушуйте її розв’язувати цю проблему самостійно. Уживайте всих заходів, щоб захистити вашого малюка, здійснюйте візити в дитячий садок і давайте дитині інструменти, які не тільки стануть їй у пригоді в ранньому дитинстві, а й допоможуть уникнути знущань у майбутньому.

Ваша маленька дитина піддається булінгу, якщо:

  • їй раптом страшно йти в дитячий садок;
  • вона скаржиться на головні болі або болі в животі без будь-якої причини;
  • чіпляється за вас і проявляє плаксивість;
  • приходить додому із травмами, які не може пояснити;
  • залишається на самоті або впадає у стан депресії;
  • розповідає про якусь дитину, яка робить їй всілякі пакості;
  • має труднощі з концентрацією уваги;
  • уникає зорового контакту, коли ви питаєте її про дитячий садок.

Що повинні робити батьки, якщо в дошкільному закладі їх дитини має місце булінг?

Нижче наводяться поради, що допоможуть батькам впоратися із ситуацією, що виникла:

1. Комунікація (спілкування) – це ключ. Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина піддається в дитячому садку знущанням, дайте їй зрозуміти, що ви зможете їй допомогти, якщо вона докладно розповість про все. Якщо ваша дитина виглядає наляканою чи збентеженою, використовуйте книги в якості легкого доступу до неї, щоб налагодити ваше спілкування природним чином. Деякі художні твори для дітей звертаються до цієї тематики. Як тільки ваша дитина розкриє вам усі подробиці про булінг, зберігайте спокій, не сваріть її та не засуджуйте, обов’язково поясніть, що ви неодмінно допоможете припинити це насилля.

2. Порозмовляйте з вихователем. «Навіть не дивлячись на те, що в дошкільних і подібних їм дитячих закладах дорослі завжди знаходяться поруч з дітьми, за такою великою кількістю малюків, які безперервно бігають навкруги, прослідкувати просто нереально», – каже колишній вихователь Трисія Янг. І, оскільки маленькі хулігани віддають перевагу тому, щоб ображати дітей, коли дорослі не дивляться, важливо порозмовляти з вихователем і ввести один одного в курс справи, щоб у подальшому він був більш уважним і вже прицільно спостерігав за певними дітьми.

3. Використовуйте політику відкритих дверей. У найавторитетніших дитячих садках і дошкільних закладах існує політика відкритих дверей, що дозволяє батькам приходити в будь-який час. Тому періодично без попередження навідуйтесь у групу вашої дитини. Ці неочікувані візити будуть тримати працівників дитячого садка в тонусі й зменшать імовірність того, що ваша дитина буде страждати від якогось хулігана.

4. Заплануйте переговори з батьками. Коли маленькі діти вдаються до булінгу, їхня поведінка частіше за все запозичується з домашнього досвіду, тобто у своїй родині вони можуть стати свідками домашнього насилля, дивитися жорстокі телешоу, чути як їхні брати та сестри висміюють інших дітей або самі бути жертвами насилля. Тож порозмовляйте з адміністрацією дошкільного закладу і призначте зустріч з батьками маленького хулігана, звернувши їхню увагу на його поведінку, але не дивуйтесь, якщо його батьки не будуть вас слухати, будуть проявляти байдужість чи почнуть все заперечувати.

5. Навчіть вашу дитину захищатись від хуліганів. Дайте своїй дитині певні психологічні інструменти, які вона зможе використовувати при контакті з хуліганом. Навчіть її достойно триматись, дивитись прямо в очі кривднику, розповідати дорослим про те, що сталось, та уникати самотності (бути завжди поруч з іншими дітьми). Ви також можете розширити можливості дитини, запропонувавши їй пограти в рольові ігри. Так вона зможе попрактикуватись у тому, що має намір зробити в подібній ситуації наступним разом. Упевнені в собі діти мають менше шансів стати мішенню для хуліганів, тому знайдіть способи, щоб забезпечити вашій дитині адекватну самооцінку. Ви можете допомогти їй зав’язати дружні стосунки поза межами дошкільного закладу і залучити її до тих видів активності, що зможуть підвищити її впевненість у собі.

6. Розгляньте перехід в іншу групу. Іноді булінг може бути настільки агресивним, що всі ваші зусилля так і не будуть успішними. Тому, якщо вам не вдасться нічого добитись, порозмовляйте з адміністрацією на предмет переходу вашої дитини до іншої групи. Якщо ж і це не вдасться зробити, тоді краще забрати вашу дитину із цього дитячого садка.

 

Пам"ятка від дитини для батьків

ЯК ПОЛЕГШИТИ АДАПТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД ДО ПЕРЕБУВАННЯ В ДИТЯЧОМУ САДКУ

1. Організуйте життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі.

Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел.

2. Треба зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди.

Не можна залякувати дитину садком, погрожувати: „Не слухатимешся – віддам у ясла”. Це викликає страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршує стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати в неї бажання ходити до садка: „Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок”.

3. Дитині значно легше пристосовується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволоділа елементарними навичками самостійності.

Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

Допоможіть маляті навчитися самостійно сідати на дитячий стілець, пити з чашки, вчіть користуватися ложкою, їсти суп із хлібом, різноманітні страви, треба навчити дитину самостійно мити руки, брати активну участь у роздяганні, складанні одягу. Кожну спробу зробити щось самостійно обов'язково схвалюйте: „Молодець, ти сам уже вмієш їсти”. Не шкодуйте часу – маляті це дуже знадобиться. Досить складно буває маляті оволодіти правилами поведінки в дитячому садку. Особливо погано почуваються діти, яким у сім'ї нічого не забороняли. Перші вимоги вихователя (не бавитися під час занять, їжі, умивання, не хапати за волосся дітей; не брати речі зі столу вихователя тощо) викликають у них образу, а іноді плач. Треба поступово привчати дитину розуміти звернення до неї вимоги: „Не кидай іграшки, тримай у ручках, ось так”, „Треба помити руки, не можна їсти брудними руками”.

4. Навчіть маля гратися.

Діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.

Деякі батьки вважають, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки слід напувати ляльку, ведмедика, зайчика; у ліжечку лялька спатиме). Така спільна діяльність формує в дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.

5. Одна з головних причин труднощів перебування дитини в яслах – недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

Дитина, яка спілкується лише із членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей у яслах, таке маля почувається неспокійно. Іноді батьки самі мимоволі формують у сина чи доньки негативне ставлення до сторонніх, говорячи: «Не слухатимешся, оцей злий дядя тебе забере» тощо. Слід, навпаки, виховувати в дитини привітне ставлення до дорослих і дітей. Гуляючи з малюком, завжди можна знайти привід сказати, наприклад: «Подивись, як лагідно всміхається до тебе тьотя, і ти всміхнись»; «Підніми газету, що впала в дяді».

Щоб малюк сміливо входив у групу однолітків, не ховався за вихователя, відмовляючись гратися з дітьми, треба привчати його до контактів із дітьми заздалегідь, виховувати доброзичливе ставлення до них. Так, гуляючи з дитиною на ігровому майданчику, учіть її нікого не ображати, не забирати іграшки, спонукати до гри з однолітками: «Покоти м'ячик, Ігорю. А тепер Ігор тобі покотить. Молодці, хлопчики, добре граєтесь».

6. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення.

Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідаючи на запитання простим „так” чи „ні”, і вихователь зможе допомогти їй. Якщо ж малюка не навчили користуватися мовою, часто можна спостерігати таке: кричить, вередує, сердиться, що його не розуміють; не відповідає на лагідні запитання, відкидаючи запропоновані іграшки. Починають нервувати і дорослі, утративши надію заспокоїти маля. Щоб такого не сталось, учіть дитину користуватися спрощеними, а потім і повними словами (самі вимовляйте слова правильно), звертатися з проханням, відповідати на запитання. Уважна мам звикла розуміти свою дитини і без слів. Та не треба завжди поспішати виконувати її бажання. Краще звернутися до дитини: „Що ти хочеш? Пити? Скажи: пи-ти”. Дитина повинна знати своє ім'я, розуміти назви частин тіла людини, найуживаніших побутових предметів та процесів (стіл, стілець, чашка, ложка, їсти, гратися, гуляти тощо). Дбаючи про це, називайте словами добре знайомі дитині дії та предмети. Наприклад, одягаючи малюка: „Сашко вдягнеться і піде гуляти. Що будемо одягати: шапку, чобітки, пальто”.

7. Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань,не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до ясел. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.

УРОКИ РОЗЛУКИ

· Самі навчіться розлучатися з дитиною: вгамуйте тривогу і докори сумління через рішення вийти на роботу. Якщо мама впевнена, що з її малям у садку все буде гаразд, - так і буде.

· Дорогою розповідайте щось захопливе.

· Будьте чесні з дитиною. Не тікайте! Чітко скажіть: «Я йду на роботу, але я прийду за тобою після того, як ти поїси й поспиш».

· Дайте малюку із собою «талісман»: улюблену іграшку, вашу хустинку.

· Вигадайте ритуали прощання (усе, що відбувається регулярно, - заспокоює). Поцілуйте в кожну щічку, обійміть, дайте «п'ять»...

· Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

· Не піддавайтеся на маніпуляції дитини - плач, умовляння, гнів. Чітко кажіть: «Ти будеш ходити в садок тому, це ти вже великий. А я допоможу тобі».

· Найголовніше - не бійтеся сліз дитини, адже він поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитини своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи.

· Пам'ятайте, що дитячий сад - це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.

· І ще. За час, проведений у розлуці з мамою, у малюків... немов сідає батарейка. Дитина потребує «підзарядки» - тісного спілкування з мамою. Тому, навіть якщо в домі є інші діти, хоча б півгодини приділіть особисто малюку. Разом погуляйте, почитайте книжку. А ввечері візьміть на руки, поколисайте, зайвий раз обійміть: тілесний контакт обов'язковий! Адже ваше сонечко дуже сумує за вами.

 

ЯК НАВЧИТИ МАЛЮКА ЦИФР

Дитині запам’ятати цифри зовсім не просто. Це відбувається тому, що малюк, у першу чергу, запам’ятовує те, що його вразило, зацікавило, потішило. А оскільки цифри для дитини – це щось абстрактне, не здатне викликати якісь емоції , то і запам’ятовувати їх набагато важче і, на думку малюка, зовсім не цікаво. З цієї причини деякі батьки відкладають вивчення цифр до самої школи, а цього робити у жодному разі не можна! Мозок малюка потрібно тренувати ще до школи, адже якщо дитина не мала жодного поняття про цифри, а у школі її одразу почали подавати багато матеріалу, то їй може бути надзвичайно важко. А це неминуче відіб’є охоту у малюка до навчання у подальшому.
Отже, щоб цього не трапилося, почніть знайомити дитину зі світом цифр вже зараз. Але не вимагайте від малюка негайних результатів, бавтеся з цифрами цікаво, невимушено і легко. Навіть поверхневе знайомство піде малюку на користь.

  

 ПОЧНІТЬ ІЗ ЛІЧБИ
 

Оскільки цифри для дитини дещо абстрактне, то щоб їх запам’ятати, почніть із навчання малюка лічби. Хоча б до трьох чи п’яти.

 

ПОЯСНЕННЯ

 

Важливо, щоб дитина не просто заучувала і запам’ятовувала цифри, а й розуміла, що вони значать. Поясніть малюку, навіщо потрібно вміти рахувати у повсякденному житті, і підтримуйте це пояснення на прикладі. Коли йдете в магазин, розказуйте дитині, що треба вміти рахувати гроші, щоб придбати щось. Рахуйте разом, скільки речей вам потрібно придбати. «Нам треба морква, цибулька та капуста. Скільки продуктів нам потрібно купити?» Коли одягаєте малюка, запитуйте або пояснюйте, скільки шкарпеток йому потрібно надіти, коли накриваєте на стіл, скільки тарілочок поставити тощо. Покажіть, що лічба приносить користь, наприклад, порахувавши, ви знаєте, що вашій сім´ї потрібно тир банани – татові, мамі, дитині. Через такі наочні приклади малюк усвідомить, наскільки важливим є
уміння рахувати. До речі, вдома ви можете гратися у той самий магазин, використовуючи замість грошей горішки, ґудзики або ж просто малювати казкові гроші.

          

   РАХУЙТЕ СКРІЗЬ

 

«Беріть» лічбу із собою скрізь. Зовсім необов’язково вчитися лише за книжками і журналами. Рахуйте голубів, хмарки, машини, дітей, калюжі тощо.

 

 ВИВЧЕННЯ ЦИФР
 

 

Коли дитина навчилася рахувати хоча б до п’яти, можна переходити до вивчення цифр. (Але всі вищезазначені практики не слід припиняти робити). Отут вже вам на допомогу прийдуть журнали, магнітні цифри малюнки із цифрами, віршики, кубики – головне, щоб цифри були в малюка перед очима. Математичні обчислення сприяють підвищенню розумових здібностей дитини, розвивають її кмітливість, пам'ять і формують логічне мислення.

 

          Безпека дітей навесні

За статистикою, літні та весняні місяці - самі "врожайні" на дитячі травми, а неділя, традиційний час сімейних вилазок в парки та інші людні місця, - найпідступніший день. Як подбати про безпеку маляти, не позбавляючи його міських радощів? Техніка безпеки дітей навесні на вулиці повинна бути на вищому рівні, і це повинні пам'ятати всі батьки.Внаслідок температурних перепадів, на дахах будівель, виступаючих архітектурних частинах будинків та на великих деревах масово утворюються крижані бурульки. Падаючи, вони можуть травмувати перехожих. Падіння снігу чи льоду з даху може привести не тільки до сильного удару або струсу мозку, але і до смерті. Для того, щоб не потрапити в біду та уникнути травмування, треба дотримуватись основних правил безпеки, а саме:

проходячи повз будинки чи біля високих дерев, необхідно впевнитись у відсутності загрози падіння льодових наростів;

не ходити під дахом будівель, а також під балконами;

не слід заходити за межі встановлених огорож;

якщо ви самостійно збиваєте навислі бурульки з вікон верхніх поверхів – бережіться випадання з вікон.

Від бурульок і льоду страждають не тільки люди, але і матеріальні цінності. Тож, власникам автотранспорту, не слід припарковувати свої машини біля будинків.

Настала весна, і батьки з дітьми вирушають на прогулянки, щоб подихати повітрям і відпочити від зимових морозів. Стає людно, машини та мотоцикли , що стояли на зимових парковках, виїжджають з дворів . З'являються велосипедисти та спортсмени,які надягають ролики і встають на скейти , та й ваш власний малюк вже зовсім не хоче сидіти на місці , йому потрібно бігати , стрибати і лазити. Як уберегти його в цей час , не позбавляючи активної радості?

Почніть з правильної підготовки до вулиці. Виберіть одежу по сезону, вона повинна бути світлою, щоб не нагріватися на сонці, гигроскопичной, щоб випаровувати піт, тобто не треба перекутивать дитину (випадковий вітерець не так страшний одягненому по сезону дитяті, як спітнілому під купою светрів). Бажано, щоб одяг був і з яскравою помітною деталлю, щоб легко знайти малюка в натовпі. Покладіть в кишені бирки з номером телефону, на випадок, якщо малюк загубиться.

Не обмежуйте руху дититини: його одяг має бути настільки зручним, щоб він без зусиль міг за бажання нахилитися, присісти або побродити по снігу, що тане.

Уникайте шнурків , поясів , стрічок та інших прикрас , які можуть послужити джерелом травми. Крім того, що через розв'язаний шнурок можна просто спіткнутися , вільно звисаючі деталі одягу можуть заплутатися в рухомих деталях гойдалок , каруселей, атракціонів , зачепитися за що-небудь при спуску з гірки.

Головний убір дитини повинен бути порожнистим, а не щільно прилеглим, інакше дитина буде перегріватися, так само він не повинен закривати огляд .

Не відвідуйте з малюком багатолюдні заходи, які проходят в закритих приміщеннях. Краще вирушайте на свіже повітря на довгу прогулянку - це піде на користь як маляті, так і всій сім'ї.

Звивисті лісові доріжки зі стирчатим корінням вимагають від дитини іншої координації, ніж звичний асфальт. Тому в перші хвилини після переходу з одного "покриття" на інше, страхуйте дитину.

Не забороняйте дитині лазити по деревах. Мало хто з дітей долає цю спокусу, а тому велика ймовірність , що дитина зробить це у вашу відсутність. Навчіть його вибирати ті дерева , які найбільш безпечні для лазіння. Вони повинні мати міцні нижні гілки , бажано сланкі по землі , а навколо дерева не повинно бути в небезпечній близькості виступаючих твердих предметів , каменів і асфальтового покриття.

Чужі велосипеди і самокати, не підходять за розміром, - джерело підвищеної небезпеки.

Хоча листя на деревах ще не розпустилося і трава тільки починає пробиватися з-під землі, кліщі вже прокинулись, тому будьте дуже уважними, вирушаючи на прогулянки.

Після довгої зими так хочеться погрітися на сонечку. Але будьте уважні - весняне сонечко може показати бути небезпечним. Чим тепліше стає, тим більше думайте про захист очей і шкіри малюка- користуйтеся спеціальними засобами з високим рівнем фільтрів ультрафіолетових променів і при необхідності надівайте дитині сонячні окуляри та шапочку козирком.


Стежте за режимом дня - якщо дитина не буде перевтомлюватися, захисні сили організму легко впораються з випадковими інфекціями.Обов'язково провітрюйте приміщення. Це не лише поліпшить якість повітря в будинку, але й послужить гарною профілактикою інфекційних хвороб.

Регулярне, правильне і багате вітамінами харчування - один з головних помічників імунітету і джерело настільки необхідною весною енергії. Можна також пройти курс дитячих вітамінних комплексів.

Не зайвими будуть і продукти з лакто- і біфідобактеріямі, які відповідають за здорову флору кишечника. Корисні бактерії, які там водяться, також допомагають підтримати імунітет і впоратися з хворобами.

Після прогулянки обов'язково мийте руки з милом!Цеубережеорганізмвід багатьох шкідливих бактерій, які мешкають в землі, на поручнях в громадському транспорті, на двірних ручках і іншихмісцях.